Вітаю Вас Гість | RSS

Неділя, 2017-12-17, 10:50 AM

Меню сайту
    Категории раздела
    Мои статьи [65]
    мои статьи [0]
    Наш опрос
    Чи приїдете Ви в Татарбунари на море?
    Всього відповідей: 23
    Друзья сайта
    завантаження...
    Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0

    Каталог статей


    Головна » Статті » Мои статьи

    То що за явище «визначний історик» Кіпіані?

    То що за явище «визначний історик» Кіпіані?

    В сучасній українській історії є принципові моменти, коли треба відкинути всі умовності і категорично окреслити власну позицію. Нині це конфлікт довкола Десятинної церкви, захист музеїв Переяслава і Нацмузею у Пирогові. Тут лише два варіанти. Або не помічаємо і здаємося, або боремося. Якщо ігноруємо, значить приймаємо рабську позу та чекаємо хазяїна.

    І аналізуємо публікації наймасовішого сайту про українське минуле «Історична правда», яким керує напівграмотний та трохи, як виявилося, неадекватний  Кіпіані. Дивіться самі - http://www.istpravda.com.ua/ . Жодної згадки про драматичні для української нації події!

    Це провідний ресурс про нашу історію!

    У цей же час захисники Десятинки, Переяслава, Пирогіва отримують погрози, прокляття, відвідують бандитські стрілки, долають ментівські провокації, відбиваються від різноманітних владних і церковних наїздів! А високотиражні «дослідники» української історії глибокодумно розмірковують на якісь високоморальні теми на кшталт вивчення  етикеток  горілки радянських часів та презервативів! І при цьому мають нахабність  видавати себе за провідників національної історії та якихось безсумнівних авторитетів у трактовці складних подій минулого!

    Саме про це ми і написали найвидатнішому редактору всіх часів і народів, можна сказати, найвидатнішому явищу української історичної науки Кіпіані. Ось що отримали у відкритій темі на Фейсбуці:

    «Ваш тон мені не подобається. чого це я маю вам щось пояснювати. з ващих питань тхне паранойєю -я ж з хворими на голову уникаю спілкуватись. привіт хазарам і фрунзе, 103)».

    «Цей агресивний типчик з дебільними погрозами хоче уваги, а його обділяють. не звертайте уваги.»

    Коментарі потрібні?

     Це редактор наймасовішого сайту про складну українську історію!

    Вже зрозуміло, що ні української, ні російської мови, це явище не знає! Вже не говоримо про іврит! Про манери і виховання не будемо.

    Ми чекаємо від цього явища захисту українських святинь? Розвідок про історію? Він відбирає матеріали для багатотисячної аудиторії хахлов. Чи українців?

    В рамках корпорації «Українська правда» цьому явищу однозначно тісно. Його рівень – шоу блондинок на Інтері чи 1+1.

    Відпустіть хлопчика!

     Клопочемося! Наші «рекомендації» і критика для нього як квиток у яскравий телевізійний світ!

     Побачите – візьмуть! Там такі принципові «правдоруби» потрібні! Або на допомогу Дарці хай піде! Чим не керівник якогось інформаційного управління в АП! На тому рівні воно дуже грамотне. Навіть просунуте таке, явище…

    І трохи некоректне порівняння. Стрічка новин маленького, безгонорарного сайту «Музеї України» - http://www.museum-ukraine.org.ua/index.php?go=News .

    Зрозуміли, у чому суть? І чому на нас наїздять, подають до суду, присилають бандитів, перевіряють… Керівництво журналу «Музеї України» вже кілька років у списку «Вороги Р…», укладеного тамтешніми спецслужбами. І всі, хто бачив наші розслідування з розшуку українських культурних цінностей, штурм спецхранів, принципових запитів, розуміють за що. Це звичайні будні. Без піару.

    Про те, який позов подала на нас хазарська церква, як суд вимагав довести, що вони контролюються спецслужбами і владою однієї держави, промовчимо. Як і про спецгрупи міліції, бандитський напад на журналістку, яка отримала складний перелом… Це вже піар. Не будемо…

    В цілому підтримуючи діяльність кількох принципових журналістів «Української правди», не втримаємося, аби не скористатися їх улюбленим прийомом. Відповісте на інформаційний запит, шановна Альона Притула?

    Хто і чому, з якою метою порадив Вам призначити головним редактором сайту «Історична правда» таке визначне напівбезграмотне явище як те, що його нині очолює? У чому тут є прихований від широкої громадськості сенс? І як воно таке талановите змогло отримати ще й звання «Заслуженого журналіста України»? За роботу у часи Леоніда Давиловича, здається…

    Хахлам таке розжовування  старовини подобається. Українцям – ні!

    За нашу історію треба боротися. Вивчати. І не таким кіпі ані трактувати наше минуле!

    Якось і без нього розберемося!

    Журнал «Музеї України»

    мажорна біографія

    Народився 1 квітня 1971 р. у м. Тбілісі. Український журналіст, редактор, автор блога vaxo.livejournal.com

    Заслужений журналіст України (серпень 2005 р.)

    Нагороджений вищою відзнакою НРУ "За заслуги перед українським народом" ІІ ступеня (вересень 2005 р.).

    Нагороджений відзнакою Івано-Франківської обласної Ради ім. Степана Бандери (січень 2010 р.).

    січень 2009 р. - керівник проекту "Перша сотня", тижневик "Главред" - сайт "Обозреватель".

    грудень 2009-січень 2010 рр. - ведучий проекту "Українська рулетка", Перший Національний канал.

    лютий 2009 р. - заступник головного редактора, телеканал ТВі.

    липень 2007-травень 2008 рр. - шеф-редактор проекту "Великі українці", телеканал "Інтер".

    червень 2006-липень 2007 рр. - головний редактор журналу "Еженедельник Фокус".

    жовтень 2005-травень 2006 рр. - випусковий редактор програми "Один тиждень", телеканал К1.

    — літо 2002-вересень 2005 рр. — головний редактор і ведучий програми "Подвійний доказ", "Студія "1+1".

    — листопад 2001-вересень 2004 рр. — випусковий редактор ТСН, "Студія "1+1"

    — грудень 1999-листопад 2001 рр. — оглядач відділу політики газети "Киевские ведомости"

    — березень-листопад 1999 р. — головний редактор інформаційно-аналітичної групи, редактор щоденної телепрограми "Питання дня”, ТО "Телефабрика”

    — липень 1998-березень 1999 рр. — випусковий редактор, ЗАТ "Новий канал”

    — червень 1997-липень 1998 рр. — кореспондент відділу політики, парламентський кореспондент, газета "Україна молода”

    — травень 1996-травень 1997 рр. — строкова служба в Збройних Силах України, Центральна телерадіостудія Міністерства оборони України. Молодший сержант запасу

    — березень 1995-травень 1996 рр. — кореспондент, "Новая николаевская газета”, кореспондент "ННГ” у Києві, позаштатний оглядач редакцій "УНІАН-політика”, "УНІАН-суспільство”

    — червень 1994-березень 1995 рр. — редактор, ведучий і автор програм, ТК "Миколаїв”

    — 1992-1994 рр. — головний редактор, газета Миколаївської обласної організації УРП "На сторожі”

    — березень 1991 р. — засновник і перший голова Миколаївської філії Української студентської спілки (згодом — Союзу українського студентства)

    — жовтень 1990 р. — учасник студентського голодування на Майдані незалежності в Києві

    Освіта і фах: 1989-1994 рр. навчався на історичному факультеті Миколаївського державного педагогічного інституту, "вчитель історії та правознавства". У 1993-1995 рр. викладав в Українській педагогічній гімназії № 5 м. Миколаєва

    Захоплення: грав у КВН у складі збірної Миколаєва "Діти Прибужжя" (1989-1995); колекція газет і передвиборних матеріалів (понад 30 тисяч одиниць); історія самвидаву, дисидентського руху та політичного екстремізму.

    Політична діяльність: 1990-1992 рр. - член НРУ, 1990-1996 рр. - член УРП, у 2005-2007 рр. - член ГП "ПОРА".



    Категорія: Мои статьи | Додав: votik97 (2011-06-07)
    Переглядів: 309 | Рейтинг: 0.0/0
    Всього коментарів: 0
    Ім`я *:
    Email *:
    Код *: